Відмінності приватного виконавця від державного
Відповідно до статті 16 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” - держава уповноважує громадянина України (приватного виконавця) на здійснення діяльності з примусового виконання рішень у порядку встановленому законом. Приватний виконавець здійснює свою діяльність як суб’єкт незалежної професійної діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України відповідно до статті 23 цього Закону.
Згідно Закону України “Про виконавче провадження” - приватний виконавець має такі самі повноваження як і державний, за виключенням виконання рішень в окремих категоріях справ.
Виконавчі документи, що не виконує приватний виконавець:
- про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
- за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
- за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
- за якими стягувачами є держава, державні органи;
- адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
- рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
- про виселення та вселення фізичних осіб;
- рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
- про конфіскацію майна;
- виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання.