Відмінності приватного виконавця від державного

Відповідно до статті 16 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” - держава уповноважує громадянина України (приватного виконавця) на здійснення діяльності з примусового виконання рішень у порядку встановленому законом. Приватний виконавець здійснює свою діяльність як суб’єкт незалежної професійної діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України відповідно до статті 23 цього Закону.

Згідно Закону України “Про виконавче провадження” - приватний виконавець має такі самі повноваження як і державний, за виключенням виконання рішень в окремих категоріях справ.

Виконавчі документи, що не виконує приватний виконавець:

про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
за якими стягувачами є держава, державні органи;
адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
про виселення та вселення фізичних осіб;
рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
про конфіскацію майна;
виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання.